Кричати на дитину
Матері часто говорять про те, що кричать на своїх дітей, зриваються і відчувають провину після цього. Минає деякий час, і знову крик, і знову почуття провини. Пройшовши це коло кілька разів, мама починає сумніватися у власній доброті: «Якщо я так поводжуся з власною дитиною, я погана мати!».
Ідеальної мами не існує. І зрозумівши причини своїх зривів і усунувши їх, ви зможете повернутися до нормального самовідчуття в цій ролі. Я напишу про ідеальну маму, хорошу матір, звичайну маму і нормальну маму.
Причин таких поломок безліч. Невідповідність очікуванням, стрес, приклади з дитинства, нерозуміння потреб дитини, розпорядок дня, банальна втома тощо.
Сьогодні я хотіла докладно описати одну з причин криків і зривів на малюка. Це проблема у відносинах з чоловіком.
Вагітність і пологи – щасливий час, але і важкий для пари. Стільки зовнішніх і внутрішніх змін доводиться переживати за цей період. Буває, що після пологів десь щось пішло не так і відносини починають псуватися. Хтось пам’ятає «єдиний» момент і причину. Хтось піклується про малюка і навіть не розуміє, як це сталося. Важливо зрозуміти, що сталося, взяти на себе відповідальність за стосунки пари та почати створювати їх заново. Можливо, ви зможете зробити це самостійно. Я б рекомендувала попрацювати з психологом, щоб побачити і зрозуміти саме вашу ситуацію і причину.
* Іноді ми потихеньку відмовляємо тата від малюка. Здається, що ми зробимо краще і правильніше, ніж мій чоловік. Він неправильно одягнув підгузник, неправильно зігрів пляшечку, приніс не той рушник, розігрує дитину перед сном, купив не те пюре… Ми критикуємо, забороняємо, кидаємо багато принизливих коментарів, і поступово у батька зникає бажання допомагати з малюком. Ніхто не хоче відчувати себе поганим і некомпетентним.
Якщо ви хочете все робити разом, якщо хочете, щоб тато був з малюком, не варто критикувати, потрібно навчитися довіряти. Адже ви самі не відразу навчилися одягати малюка, у вас впала пустушка і вода для ванни не завжди була ідеальної температури.
* Буває, що мама настільки занурена в малюка після його народження, що навіть не помічає, як сама перестає спілкуватися з чоловіком. Його спілкування «як і раніше» замовчується або ігнорується, а розмови зводяться лише до дитячих питань. У цьому випадку тато часто починає відчувати себе «третім зайвим» і починає дистанціюватися.
* Як би добре ми не уявляли собі своє життя з первістком, реальність буде іншою. Буває, що батьки з народженням дитини починають відчувати більше відповідальності за сім’ю, у них змінюються уявлення про свою роль і вони дійсно починають більше працювати. По-перше, втечею від внутрішніх переживань перетворень на роботі, а по-друге, спробою позбавити себе від тривоги більшим доходом.
Важливо говорити один з одним про те, що відбувається в душі кожного і що відбувається у стосунках.
* Буває, що ще до народження малюка артнери не дуже добре розуміли, що між ними відбувається. Скажімо, відносини були хорошими, але тільки тому, що чоловік був в положенні дитини, а дружина «була його матір’ю». Потім, з народженням малюка, мати, природно, переключає свою турботу на нього, а батько залишається «без роботи». Все для дитини, і нічого для неї, його відсунули в сторону. Ось як він себе почуває.
Можна і потрібно знайти причину свого стану і поломок. Це дозволить вам почати все змінювати, що в свою чергу принесе більше впевненості в собі, поліпшення психоемоційного стану і набагато менше думок про те, що ви погана мати.
Крик на дитину: причини та наслідки для матері
Крики на дитину можуть виникати через стрес на роботі або в домашніх умовах, наприклад, коли мама втомлена або має проблеми у відносинах з партнером. У таких ситуаціях важливо розуміти свої емоції та шукати способи їх контролювати, щоб зберегти гармонію в сім’ї.
Однак часто складно уникнути криків через накопичену втому, нерозуміння потреб дитини або вплив негативних прикладів з власного дитинства. Крім того, різниця у темпераменті дитини і матері може ускладнювати спілкування та викликати емоційні зриви.
Якщо емоційний стан часто виходить з-під контролю і викликає почуття провини, варто звернутися до психолога або сімейного консультанта для підтримки і навчання ефективним методам спілкування з дитиною.